|
Венде врентетесе до земь нашiех
о ступы древлiе.
А глендете ещье пощаре iнi, якове дне оходу одо ПентыРiещеце
i СемеРiеще, кiльбова о десунь отщецена од ны
Iз тея темъ, iздыся iздыбшесе зло племено дасуво.
А то зло племено на ПраЩурi наша летецъ
Начельник. Владимиро-Суздальский музей-заповедник
http://www.museum.vladimir.ru/collect/archeol?menu=collect
Камнесечные камни Георгиевского Собора в г. Юрьеве-Польском
(от слова Поле, на реке Колокше). 1234 год
http://kirsoft.com.ru/freedom/KSNews_750.htm
I, 164. Гимн-загадка
Два орла, два связанных друг с другом товарища,
Обхватили одно и то же дерево.
Один из них ест сладкую винную ягоду,
Другой наблюдает, не вкушая.
Где орлы о доле в бессмертии,
О наделах, не мигая, взывают,
Там - могучий пастух всего мира,
Мудрый, вошел в меня, глупого.
 На дереве том, где вкушающие мед орлы
Селятся, размножаются все,
На вершине его, говорят, - ягода сладкая,
До нее не доберется тот, кто не знает отца.
 Прикладное искусство древнего Новгорода
http://www.novgorod.ru/rus/cult/art/page5.htm
Древо жизни начинается непосредственно от низкого
цоколя, почти у самой земли. По сторонам его - две
птицы, оперение которых составлено как бы из элементов
растительности. Самое замечательное то, что в клюве
каждая птица держит крохотный шарик. Это возвращает
нас, во-первых, к колту из Владимира с гоголем, в
во-вторых, к болгарским золотым уточкам тоже с таким
же, четко показанным, комочком морского дна, из которого,
согласно космогонической легенде, была сотворена земля
и вся земная природа. Над головами птиц с зародышами
земли в клювах, обращенных к стволу древа, от самого
древа жизни отделяются две птичьих или грифоньих головы,
смотрящих в стороны от древа. Эти головы умело замаскированы
под растительный орнамент, но нигде больше на
всем пространстве орнаментального панно подобной пары
орлиных голов нет. В левой половине панно симметрично
расположена подобная пара птиц, но там у самих птиц
нет ни комочков в клювах, ни орлиных голов, ответвляющихся
от древа жизни над птицами. В одном ряду с птицами,
у самого цоколя, помещены два льва (в правой половине)
и два четырехлистных символа повсеместности (в левой
половине). Высоко, на средних ветвях древа жизни изображены
еще две птицы (только в правой половине). По средней
линии, условно представляющей ствол древа, дважды
встречен знак роста, растительной силы, обращенный
не вверх, а вниз, к земле, к птицам с зародышами земли.
Вся композиция носит космогонически-заклинательный,
скрыто-языческий характер: нижний ярус повествует
о рождении земли (богомильская и болгарско-мордовская
легенда) и природы (звери, птицы, растительность);
верхний ярус намекает на силы, причастные в той или
иной мере к плодоносящей мощи земли - кентавры нередко
рассматривались как благожелательные к человеку, покровительствующие
расцветающей природе существа
Б.А. Рыбаков. Язычество Древней Руси
http://book-case.kroupnov.ru/pages/library/IazitestvoRysi/part_03_12.htm
 Дощечка 9а О тоi щас бя БогуМiр
муж Слвы, а iмя трiе дщеръ а двiе сынi. Тые бо веiдяща
Скуфе до стенпы, а тамо жiвяй о травъх п(о) Отцевъ
щася. I быа нi Бозе слушьны, а разумы вхiцне. I тако
ату мате iех, iже ръщна Славунi, про ова тврящi потребю.
I ръщь iндо БогуМiр сте Семь Ден мы, а iмам дщъръ
сва овдате, а внуча зрянте. I тако ръще а повозы упреже,
а ъде камо сва. I прiъде до дуб(а), а стащя в полi,
а оставiсе ноще о вогнiще све. I вiдъ вещере мужi
трiе на комонях до не стремыстеща. А ръкста тые Здравъ
будi. А iщо iщеше. Оповънде iма БогуМiр тугы сва,
а онi же отвъщаху, яко суте саме о походь, да iмуть
жены. Обратно е БогуМiр на стенпы сва, а веде трiе
мужi дщъръм...О то сва трi роды iсшедша о Славны бящi.
О ту бо похождяшуть Древляны, Крвще а Поляне, яко
пърьва дщере БогуМiру iмъно iмай Древа, а друга Скръва,
а третя Полъва. Сынове же БогуМiру iмяще сва iмъны
Съва i младцеi Рус. От ено похождяшуть Северяны а
Рycie...Трiе бо мужi бя ста трiе въсенце, о Утрiе,
о Полуднъ, а Вшернъ...Утворiсе родi тые о седмъ ръцъх,
iдъже обiтващехом за морья о Край Зелень, а камо скотi
водяй древны iсходу до Карпенстъа горе...То бяща она
ляты пред тiсенщ трiе сты за Iерманръху. О тъ щасе
бя пря влiка о брезъх море Годьстъ, а тамо ПраОце
накiдьша кургана о се каменя бяла, о под коя погребшя
болярi а вуце сва, якове о същъ падьшя
 Эрмитаж. Колт. Золото, гранаты. 8,6х6,1см.
Волгоградская обл., погребение у хутора Верхне-Яблочного.
На оборотной стороне диска зернью изображена культовая
сцена - древо жизни, увенчанное фигуркой птицы, и
стоящие вокруг него животные - козлы и собака. Колт
подвешивался с помощью дужки, которая прикреплялась
к пластинчатым петлям, сохранившимся в верхней части
диска к головному убору - золотой диадеме. Золотые
колты служили височными подвесками
http://hermitage.internet.emax.ru/hermitage/html_Ru/03/hm3_2_9e.html
 Музей археологии Академии наук. Колты.
Золото, гранаты, альмандин, зернь, инкрустация. 5,5
х 2,6 см. Могильник Актасты. Восточное Семиречье.
III-V вв. Раскопки К. Акишева
http://www.kz/rus/gold/tab1.html
Семиречье. V-IV вв. до н.э. Раскопки К. Акишева. Музей
археологии Академии наук
Дощечка 9а Iегунште бяша по стопъх Оцеве, а
налезе на не людя бiаху а скотя берущя.
 
Дощечка 9а Годь бо бяща еща на Зелень Крае,
а малоу предi Оце iдущя.
 
Дощечка 9а А тако мiмо iдяху Годъм
 
Дощечка 9б Прiдощ(я) iа iз Крае Зеленя о моръ
Годьско, а тамо пототщешя Годъ, яква намо путе преткавящя.
А такосе бiящехом о земе теа о жiтнъ нашя. До те сва
бяща Оце нашя о бръзъх море по Ра рнецъ, а со влiка
трудноще по нъ правеще сва людiя а скотя на онь бръг.
Iдьщя Дону, а тамо Годе вiдяй. (I) шедь до полудне
а Годьско море вiдяй, а Годе iзмещену протiву сен
бе статiся зряй. I тако нуждъ на сен бiя теа, про
жiтiю а жiвытва сва, якожде Iегунште бяша по стопъх
Оцеве, а налезе на не людя бiаху а скотя берущя. А
тако род Славень тъкшя до земе, iндъ же Суне в ноце
спяшеть, а камо травi многа о луце тущна, а рънце
ренбы пълiъна, а камо нiкiй не умре. Годь бо бяща
еща на Зелень Крае, а малоу предi Оце iдущя. Раi рьека
есь влiка i одъляшыть ны оде iна люды, а теще до море
Фасiсте. Ту бо муж роду БелЯру iде по ту страню Рая
рьекы, а упрезi тамо Сiньсте, iдущя до Фрянжец, яко
Iегунштi суте на острове свы, а пожедяшут госте, да
оберуть iе. Бя то за полусты ляты Алдоръху. А iесще
древе она бя род БелЯров...сыльнiмь. Егуiштi госте
оденiщасе за муже БелiЯру, а ръкоща, яко дае му стребро
за то, а два комоне злата. Iдяху iндъ, а iзстеще грозе
Iегунсте. А тако мiмо iдяху Годъм, якве суте такожде
зурiве на Прядьво i на Нiперы. А комонъзе iех нъсте
пощестен, а дваще дано беряй. То бо госте текунеща
ны, он поврташя до земе Сiньсте, а не прiде уж нiколiбва
184. Свинка золотая щетинка, утка золотые перышки,
золоторогий олень и золотогривый конь Жив колись
на світі старенький панок вдовець і мав у себе трьох
синів: двох розумних, а третього дурня; і дурень усе
було сидить у грубі (в печи) і мне в попелі пузирі.
Як же прийшла пора батькові умирати, то він, зізвавши
до себе усіх, заповідав, щоб вони, де його поховають,
приходили по очереді три ночі зряду кождий особне
до його на могилу: старший на першу ніч, середульший
на другу, а дурень на третю. І послі, як умер, вони
його поховали і одпоминали; то дурень, діждавшись
темноi ночі, виліз із груби і, побачивши, що у братів
повні хати гостей, пють та бенкетують (пируют), спитав
старшого: чи піде він на могилу до батька - і почувши,
як сказав той: не хочу, - побрів сам, нікому не сказавши,
до могили і сів із-боку коло iй. У саму ж глупу (глухую)
ніч земля на могилі розступилась і батько, вилізши
наверх з ямы, спитав: А хто тут сидить? - Як же почув,
що обізвався дурень і розказав, що старший казав:
іти не хочу, - то він, оддаючи йому уздечку, велів,
щоб коли йому буде яка нужда або чого треба - то потряс
би уздечкою, і до його прибіжить зараз чорний кінь;
тогді вліз би йому у праве ухо, а у ліве виліз і загадував
коню, чого йому треба. А сам поліз упять у яму, і
могила затулилась (затворилась).
 Тогді дурень, узявши уздечку, вернувся
додому і поліз у грубу спати. На другий же день, почувши,
що гості у братів бенкетують, і, діждавшись ночі,
знайшов середульшого і спитав: чи піде він до батька
на могилу? Но як сказав і сей, що не хочу, то він
побрів сам і сів на тім же місці коло могили. У саму
ж глупу ніч земля на могилі розступилась, батько з
ями виліз наверх, і, узнавши, що сидить дурень, а
середульший сказав: не хочу, - то він, оддавши йому
і другу уздечку, тоже велів: як треба колись буде
- щоб він потряс уздечкою, і зараз прибіжить до його
рижий кінь; то він щоб уліз йому у праве ухо, а у
ліве виліз і загадував коню, чого йому треба. Сам
сховався у яму, земля затулилась, а дурень, вернувшись
додому, поліз у грубу спати. Проснувшись же на третій
день, почув, що усе гості бенкетують, і діждавшись
ночі, пішов на могилу, як тільки гаразд смеркло, і
сів у тім же самім місці коло могили. Земля розступилась,
батько з ями виліз і, побачивши, що сидить дурень,
оддав йому і третю уздечку і розказав, що коли йому
чого буде треба, то щоб потряс єю - і тогді вже прибіжить
до його кінь сивий; щоб вліз йому в праве ухо, а у
ліве виліз і загадував, чого буде треба. Попрощавсь
з дурнем, не звелів вже до могили приходити, поліз
у яму. Земля затулилась, і дурень, з уздечкою вернувшись
додому, поліз у грубу спати.
 У те ж саме время цар тіеi земельки, де
жив дурень з братами, мавши у себе одну дочку дівку,
построiв терем, чи стовп камяний превисокий, і розіслав
по царству бумаги, що хто з молодців дістане там дочку
його, за того оддасть ii і усе царство з нею. І назначив
для того три дні, коли хто схоче з царів і панів і
усякого народу, зiжджатись і сходитись. То до братів
дурневих зiхалось багато молодців, і брати вже туди
убирались самі і коней убирали; дурень попросив, щоб
узяли і його хоч подивитись, но усі вони, осміявши
його, покинули дома. Дак він, узявши перву уздечку
і вийшовши за царину (огорожа кругом деревни) у поле
далеченько, як потряс уздечкою, то зараз прибіг до
його чорний як галка кінь і поспитав, чого треба -
а взнавши, звелів лізти у праве ухо, а у ліве вилазить.
І як зробив се дурень, то сам себе не пізнав в дорогій
одежі - дуже хороший зробився! А кінь його поспитав:
чи бігти по землі, чи піднятись вище. Скочивши раз,
полетів, як птиця, і долетівши до царівни, мимо ii
промчався. Тут народ наробив крику, щоб ловити; но
він, як птиця, тільки мелькнув, одбіг у поле, зняв
з коня узду, сам перемінився, прийшов додому і поліз
у грубу. Як же приiхали брати і навезли гостей до
себе, то тільки і мови було, що про тее чудо. На другий
же день упять народ збирався, і до братів заiхало
товариство і вже готовились iхать, так і дурень попрохавсь,
щоби взяли його хоч подивитись. Но вони, над ним насміявшись,
поiхали. Тогді дурень, узявши другу уздечку, вийшов
у поле далеченько, потряс уздечкою - і зараз прибіг
до його рижий кінь і поспитав: чого треба? - а взнавши,
звелів влізти у праве ухо, а у ліве вилізти. І як
зробив тее дурень, то став ще в багатшій одежі і кращий,
ніж первий раз. І звелів коню нести його од землі
високо. Кінь як скочив раз, то дурень і не вглядів,
коли став коло царівни і ii минув; прибігши ж у поле,
почув, що народ кричав: Ловіть!, но вже пізно. Він
з коня уздечку зняв, сам перемінився, пішов додому
і поліз у грубу. Брати приiхали з гостями і усе розказували
тее чудо. А на третій день упять народ туда ж збирався;
до братів заiхало товариство, і вже з двора виiжджали,
тогді і дурень, узявши третю уздечку, вийшов у поле,
потряс уздечкою - і зараз прибіг до його кінь сивий
і, взнавши, для чого він званий, звелів пролізти у
обое уха. А як дурень тее зробив, то явивсь ще в багатшій
одежі і кращий од первих двох разів і звелів нести
його од землі високо. Кінь як скочив раз - долетів
до царівни; дурень зірвав у неi із шиi платочок, а
вона вдарила його в лоб перстнем - напечаталась печатка.
Народ кричав, кричав, що ловіть, но він пролетів,
з коня уздечку зняв у полі, сам перемінився, прийшов
додому і уліз у грубу, а печатка на лобі осталася
вічно. На другий же день послав цар усіх оглядати,
у кого на лобі осталась печатка. Посланці, обійшовши
скрізь і усіх оглядівши, привернули і до братів, і
не знайшовши ні на одному печатки, виволокли дурня
з груби за ноги, і як угляділи на його лобі печатку
- полякались (испугались); узявши з собою дурня, повели
до царя, і цар, щоб не ізмінять слова, звелів попам
його з дочкою звінчати і дав iм, щоб вони жили, особу
хатину. А сам обявив, що хто приведе до його козу,
на которій золота та срібна шерсть, тому вручить царство.
 Зібралось багато різного народу і по усіх
дорогах і стежках розiхались кози шукати. Так і дурень
упросив жінку, щоб випросила і йому у царя яку-небудь
шкапу (клячу). А як вона з сльозами випросила водовоза,
то він, узявши з собою перву уздечку і сівши на шкапу
задом до голови, а очіма до хвоста, узяв у зуби хвіст
і, поганяючи долонею (ладонью), виiхав у поле, а там,
вставши, узяв за хвіст, смикнув (дернул) і зтяг шкуру,
стерво (тело, туловище) покинув собакам, а сам потряс
уздечкою, і як прибіг до його чорний кінь, то він,
розказавши, чого треба, і взнавши од його, де коза
ходить, проліз крізь уха, перемінився зовсім і, сівши
на коня, зараз козу піймав, привязав до стремена і
вернувся назад потихеньку. Недалеко ж одiхавши, зустрів
(встретил) одного із тих, що поiхали козу шукати,
і той став просить, щоб він узнав, що хоче, і козу
йому оддав. Так дурень стребовав із правоi руки од
крайнього пальця урізать один сустав, і той согласився;
так він козу оддав, а сустав заховав у кишеню (в мешок).
І як розiхались, то дурень узду з коня зняв і прийшов
додому, а той як привів до царя козу, то цар зготував
обід, скликав народ і обявив, що хто ще приведе до
його дикого кабана в золоті та в сріблі, то той і
царство получить. На другой день зібрався народ, і
усі в різні сторони розiхались кабана шукати. І дурень
упять намігся (напустился) на жінку, щоб і йому випросила
у царя шкапу. І та як з плачем випросила, то він упять,
виiхавши у поле, зтяг шкуру, покинув стерво у полі,
а сам потряс другою уздечкою. І як прибіг кінь рижий,
то він, розказавши, чого треба, і почувши од його,
де кабан ходить, проліз у обое уха, перемінився, сів
на коня і зараз піймав кабана, привязав у пояса і
вернувся назад.
 Недалеко ж одiхавши, зустрів упять того,
що козу купив, і як став він прохати (просить), щоб
і кабана йому оддав, то дурень потребовав, щоб на
правій же руці дав одрізать другого пальця перший
сустав; і той согласився. Він урізав сустав, заховав
у кишеню, оддав кабана, а сам, одiхавши, зняв уздечку,
коня пустив і вернувся додому. Як же той привів кабана,
то цар звелів готувати обід, усіх скликав і сказав,
що хто іще приведе у послідній раз кобилу в золоті
та сріблі, то той вже получить і царство. На третій
день зібрався народ, і усі розiхались в різніi місця
кобилу шукати. Так і дурень на жінку намігся, щоб
йому випросила шевлюгу (клячу). Вона пішла до царя,
і хоч той не хотів давати за те, що двое вже пропало,
но, уваживши на сльози, дав; а сей, виiхавши у поле,
также зтяг шкуру, стерво покинув собакам, а сам узяв
третю уздечку і потряс. І як прибіг кінь сивий і дурень
йому розказав, чого треба, а кінь обявив, що кобила
тепер з ним паслась у полі, то він, пролізши в обоє
уха, перемінився, на коня сів і зараз кобилу піймав
і вернувся назад. Не доiжджаючи додому, зустрів упять
того ж чоловіка і за кобилу зторговався, щоб на тій
руці урізать третього пальця первий сустав. І як урізав,
сховав сустав у кишеню, сам одiхав, з коня узду зняв
і вернувся додому. А як привели кобилу, то царь звелів
готувати обід, поззивав народ і, сидя за столом, обявив,
що завтра вручає царство тому, хто піймав козу, кабана
і кобилу. Тогді дурень обявив, що усе половив він
і попродав за сустави на правій руці із пальців, і,
вийнявши, поклав на тарілку сустави, а тому звелів,
щоб показав руку. Тогді народ здивувався, цар і його
жінка зрадувались, повставали од обіда, вийшли усі
на двір, а дурень потряс усіми трьома уздечками -
прибігли усі три коні; він лазив до усіх у обое уха
і перемінявся так, що із хорошого зробився кращим,
а із кращого йще кращим, на конях літав поверх хат
і лісів. Коней він не пустив у поле, а поставив з
кобилою, кабаном і козою у стайні (в конюшне). Сам
зробився царем, ввійшов жить у царські будинки (большой
дом, дворец), братів зробив панами; бог послав жінці
двоiх близнюків-діток; над батьком вистроiв церков,
щодня (ежедневно) його поминае, сам пе горілку з барильця
(бочонка), і я прихопився (примкнул) тай собі напився
- по бороді текло, а в роті не було!
|